Звична схема в роботі бухгалтерів: норма закону є, а як її застосовувати — не зрозуміло. Черговий приклад — частина 1 статті 12 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022 № 2136-IX (далі — Закон № 2136). У ній читаємо, що в період дії воєнного стану частину основної щорічної відпустки понад 24 календарних дні (к. дн.) роботодавець за своїм рішенням може перенести на інший час (після закінчення воєнного стану).
Із 24 грудня 2023 року (дати, коли набрали чинності зміни із Закону № 2136) норму доповнили абзацом третім, за яким роботодавцям дозволили без оплати взагалі надавати працівникові будь-яку відпустку понад 24-денну щорічну основну. Або заміняти частину оплачуваної відпуски безоплатною:
У період дії воєнного стану надання працівнику будь-якого виду відпустки (крім відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами, відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустки у зв’язку з усиновленням дитини) по...
